Багато хто навіть пам'ятає, що він встановлює для ділянки електричного ланцюга пряму залежність струму від напруги і обернену від опору.
Набагато менше знають про самого автора закону.
А в його честь названа одиниця електричного опору. Так само, як одиниця сили електричного струму названа на честь Андре Ампера, а одиниця електричної напруги - на честь Алессандро Вольта.
Георг Симон Ом (George Ohm) народився 16 березня 1787 року в Ерлангені (Баварія), в сім'ї потомственого слюсаря. Коли хлопчикові ледве виповнилося 10 років, у нього померла мати. Батько, досить розвинена і освічена людина, з дитинства вселяв дітям любов до математики і фізики. Обидва його сина, Георг і Мартін, згодом стали професорами.
Закон, відкритий Омом, дуже простий - його вивчають у школі. Однак життя самого Ома було дуже складним. Досить сказати, що штатну посаду професора він отримав лише за два роки до смерті.
Наукова діяльність Ома теж протікала непросто. Його захоплювали проблеми, пов'язані з протіканням електричних струмів по провідниках. Цей вибір частково визначався тим, що цими питаннями фізики тоді займалися мало, і Ом сподівався, що у нього не буде конкурентів.
Ретельність роботи, прагнення якомога детальніше продумувати постановку експериментів і готувати для них апаратуру, використовуючи навички, отримані від батька, стало основою майбутніх успіхів. Але спочатку він удосконалив старі і виготовляв нові вимірювальні прилади.
Перші результати, опубліковані в 1825 році, виявилися невірними - підвело джерело електричного струму,він швидко розряджався, і показання приладів постійно змінювались.
Ом складав електричні ланцюги з провідників різної товщини, з різних матеріалів, різної довжини (причому дріт він витягував сам, використовуючи власну технологію), намагаючись зрозуміти закони цих ланцюгів.Складність його роботи можна зрозуміти, згадавши, що ніяких вимірювальних приладів ще не було і про силу струму в ланцюзі можна було судити по різних побічних ефектах. Йому дуже знадобилися ті навички роботи, які він придбав, працюючи в майстерні з батьком. А ще йому знадобилося завзятість, бо експерименти йшли протягом 9 років.
Для характеристики провідників Ом в1820 р. ввів поняття "опір", йому здавалося, що провідник чинить опір струму.
Англійською і французькою опір називається resistance, тому сучасний схемний елемент називається резистором, а перша буква R з легкої руки Ома досі використовується як позначення резистора в схемах.
У 1827 р. вийшла основоположна праця Ома "Математичне дослідження гальванічних ланцюгів", в якій був сформульований знаменитий закон Ома.
І тільки 1826 році Ом отримав результати, які зробили його знаменитим. Потім.
А в той момент колеги засумнівалися.
Як писав один з біографів вченого, «вираз, знайдений Омом, був настільки простим, що саме своєю простотою викликало недовіру». Пригадали молодому вченому і перші невдалі публікації.
Колеги сприйняли вороже висновки Ома, почалися глузування над ним. Ображений Ом звільнився з коледжу в Кельні. У наступні роки Ом жив у злиднях, працюючи приватним вчителем у Берліні. Тільки в 1833 р. йому вдалося влаштуватися на роботу в Політехнічної школи в Нюрнберзі.
Тим часом за кордоном визнали важливість робіт Ома. У 1841 р. Британське Королівське товариство нагородило його золотою медаллю, а в 1842 р. обрало Ома своїм дійсним членом.
Визнання робіт Ома гальмувалося ще й тим, що видатні вчені того часу не знали німецької мови. Петербурзькі вчені Э.Х. Ленц і Б.С. Якобі прочитали праці Ома в оригіналі і дали схвальні відгуки. А на англійську мову його роботи були переведені тільки в 1841 році, на італійську - в 1847, на французьку - тільки в 1860. Лише через двадцять років Ом отримав визнання у себе на батьківщині - у 1845 р. він був обраний дійсним членом Баварської академії наук. 1847 р., коли йому вже виповнилося 60 років, він став позаштатним професором Мюнхенського університету, і тільки в 1852 році отримав штатну посаду.
Георг Ом помер 7 липня 1854 року в Мюнхені.
У1881 р. Електротехнічний конгрес прийняв рішення ввести одиницю електричного опору і назвав її ім'ям Георга Симона Ома, підкресливши тим самим важливість його відкриття для електротехніки.
****************************************
Коли німецький електротехнік Георг Симон См поклав на стіл ректора Берлінського університету свою дисертацію, де вперше був сформульований цей закон, без якого неможливий жоден електротехнічний розрахунок, він отримав досить різку резолюцію. У ній говорилося, що електрика не піддається ніякому математичному опису, оскільки електрика - це власний гнів, власне буяння тіла, його гнівного Я, яке проявляється в кожному тілі, коли його дратують. Ректором Берлінського університету був в ті роки Георг Вільгельм Фрідріх Гегель.
Ім'я Ома увічнено не тільки відкритим їм законом і не тільки тим, що у 1881 р. на Електротехнічному з'їзді в Парижі було затверджено назву одиниці опору «Ом».
Далеко не всім відомо, що одному з кратерів на зворотному боці Місяця присвоєно ім'я Ома, поряд з іменами таких великих фізиків, як Планк, Лоренц, Ландау, Курчатов.
В 1833 р. Георг Ом був відомий у Німеччині, і був професором політехнічної школи
у Нюрнберзі.
Однак у Франції та Англії роботи Ома залишалися невідомими.
Через 10 років після появи "закону Ома" один французький фізик на основі експериментів прийшов
до таких висновків. Але йому було зазначено, що встановлений ним закон ще в 1827 р. був відкритий Омом. Виявляється, що французькі школярі і понині вивчають закон Ома під іншим ім'ям
- для них це закон Пулье.
А знаєш, як, працювати з формулою закону Ома?
Можна легко написати формулу для будь-якої вхідної величини.
За допомогою трикутника!
Користуватися ним простіше простого!
Потрібно закрити пальцем ту величину, яку ти хочеш визначити.
Якщо дві останні величини знаходяться на одному рівні - значить треба їх перемножити.
Якщо одна над іншою - значить треба розділити верхню на нижню. 
